Не наважуся сказати, що передчасно завершене пісенне шоу «Зірковий ринг» на каналі СТБ - це продукт (дайте ковтнути водички, щоб легше було вимовити це слово) вторинний. Ні, проекту, що постав лише з міркувань високого гуманізму та бажання підмести хату перед Великодніми святами, не личить такий епітет. Вторинність - це ознака інших «головних шоу країни», а в «Зірковому ринзі» все було по-скромному, як у бетономішалці.

Проте, як мудрий вождь, він дав усім нам шанс – ростіть і прагніть, старайтесь і добивайтесь! Проявіть талант! А ми шо? У нас нічого не получилось. Ми всі, убогі, облажались, бо тіки вмієм гадить і жаліцця, критикувати тих, хто шото робе – і добиваєцця, і ставить планку, і переставляє її каждий день все вище й вище! І так – у всьому.

Ви тіки подивіцця, шо з людьми весною робицця. Злоба, жистокість, паркування у неположених місцях, запровадження податку на багацтво, упереджене суддівство в пользу “Шахтьора”, акордіонно-педофільський скандал – все це обичні миттєвості весни, каторі ми наблюдаїм каждий рік. Людей ковбасить, ніхто не успіває міняти шифер на доміку душі своєї, й тому капєль, холодна дрож і вірусне чуство дискомфорта пронзає кажде тіло; тіки вийдеш на вулицю – а там сплошні конвульсії гріха, порочні будівництва й безкінечна укладка та ремонт комунікацій; воздух насичений мислями про знищення зелених насаджень; у вагонах метро всі пасажири думають про високу вірогідність теракту та пожарів внаслідок халатності й похмілля. 

...є тільки два видовища, які можна визнати моральними й цілющими для душі людської: це трансльовані каналом «Інтер» боксерські двобої братів Кличків та велике преображення каналу QTV, що відбувається кожної суботи, коли замість щоденних Тома, Джеррі, Губки Боба та мадагаскарських пінгвінів на екран вистрибують дебелі реслери й публіка в залі радо вітає їх вигуками: «Ти - лайняшка!».

Ми живемо в крайнє запутаній системі сигналів, символів та мозкових слизняків, потому Межигір’я намного корисніше розглядати в розрізах міфології, метафізики та нєкоторої суми странних, на перший погляд, шифрів. Адже такої кількості тайн, покритих мраком і зловєщими тєнями офшорів, ви не найдете ані в Моррісвілі, ані в Гогвардсі.

Населення РФ харашо понімає, шо в космосі холодно. Ну, і чорт з ним. Всьо равно космос, як і Москва, – це дето дуже далеко. Імінно в цьому полягає перша і сама главна причина парадокса, який учоні всього міра називають паганими словами тіпа “авторитаризм”, “діктатура”, “узурпація” чи ще якимито термінами з велосіпєдного спорта, хотя сам цей парадокс щитає себе стабільною демократією.

Морально-етичне шаленство д-ра Падлюччо триває:
Сьоні каждому школьніку сунуть під носа кніжки про “формулу успіху” та учать, як стати лідєром, шоби возглавить суто харчову цепочку буття. І ніхто ж при цьому чото не каже, шо нова спільнота обучених, натасканих на процвітання лідєрів, де каждому позволено сожрать менш спритного прониру, – по-суті єзть пряме повернення у Трансваальську пичеру, де по углам – обглодані берцові кості та перелякана жона, якій протівно відкривати холодільнік.

Порно-публіцистика д-ра Падлючча, свіжайша: 
От і по фейсбуках люде пишуть: ну, харашо, єзть у нас гордость нації – брати Клички, поруч з якими всі мордовороти світу якіто плюгаві, клишоногі й вислозаді. А шо жи буде дальше? Оно старшому Кличку і щаз уже непросто возицця з молодими падонками, йому вже Кікабідзе на вухо шепче нашот “мої года – моє багацтво”.

Відтипер каждий тиждень я наміріваюсь спопеляти печальним взглядом культурні ландшафти вітчизни на провідному порнорисурсі тирнета.
У першому випуску - філіпіка по поводу ініціативи нового голови Спілки писателів Віктора Баранова, який возжилав вернуть майстрам пєра і стакана положені їм при совдепі додаткові 20 кв. метрів жилплощаді. 
Читать туто: http://infoporn.org.ua/materials/author_column/Halyavni_metri/48385

Студія поетичного гамнотреша “Чолобитна графомонь” прецтавляє

нову поему д-ра Падлючча

Нєрвоз і трєпєт


( Read more... )

зачотний сюжет про презентацію книжки од могилянської школи журналістики:

Книгарня «Є» та видавництво «Ярославів вал» запрошують на презентацію нової книжки Михайла Бриниха «Хліб із хрящами», яка відбудеться 17 січня.
Початок — о 18:00.

***
Адреса книгарні «Є»:
вул. Лисенка, 3, ст. м. «Золоті Ворота»

Вхід вільний.

Як і було обіцяно, BURO представляє новий медіа-радіо-інтерактивний проект “Радіо з нестабільною назвою”, що має на меті повернути слухачеві радість повільних, тяжких і насичених ненормативно-науковою лексикою розмов про високе, ретельно змішане з низьким. Культура й релігія, суспільство й безум риторичних запитань – ось у цю дивовижну конюшню ми маємо честь запросити вас на бенкет духу, хоч іноді він і нагадуватиме ласуваня помийними цінностями. Жодних правил, ніякого формату, ба навіть назви у цього проекту немає і не буде – сьогодні він виламує двері у ваш затишний світ, бо йому соромно й нецікаво тупо постукати до вашої оселі буття.

Тема першого випуску: “Апокаліпсис: солодке передчуття катастрофи”.
Гості студії – письменник Тарас Антипович та культуролог, перекладач Лесь Герасимчук. Ведучий – Михайло Бриних.
Слухати тут

«Ярославів Вал» видасть зомбі-треш-роман Михайла Бриниха

Драстуйте, уважаїмі шанувальники чорно-білих узорів мислі, да пребуде з вами взятіє на проході!
В Ханти-Мансійську набирає оборотів Кубок світу по шахматам, сьоні відбулись перші партії другого раунда. Шієсят чотири спорцмєна мчать до мети, но кажді три дня судьба і судді будуть рубати ету алчну масу пополам. Да, шахмати – жистокій спорт; ці люди не привикли уступати мєсто ні женщінам, ні дітям. Впрочім, женщіни і діти в наше врем’я тожи научились бросать через бєдро кого-попало, дажи старіков, і хруст костєй уже лунав у турнірному залі неоднократно.
Нинішній одчот позвольте розпочати з двох рикордів дня, які установили наші зореламні зимляки – Руслан Пономарьов і Василь Іванчук. Руслану жрєбій викинув на берег суперника, який у підсвідомості давно плекає ненависть до всього кириличного сігмєнта шахмат: нетрудно угадать, шо йдецця про кітайського грандмастіра Ні Хуа. Всі ожидали од цеї партії накала в піццот ват, но ігроки вчинили крайнє странно – за пару мінут соорудили на досці домік ледачого поросьонка, й скоропостіжно закончили будівельні роботи, отправившись мити стамєски й травити анікдоти про візіт Януковича в КНР. Партія тривала 12 ходів, – такі короткометражки вобщєто щтаюцця постидними, хотя Пономарьова понять можна: завтра в нього будуть білі фігури; будем надіяцця, шо Ні Хуа морально разложився і внутрішньо готовий знову получить великий кириличний прівєт.
Натомість Василь Михайлович Іванчук сьоні отработав за столом півтори смєни. Його партія проти руского шахматіста Євгєнія Аліксєєва тривала почті шість годин і 97 ходів. Усе це дуже напоминало сценку із жизні хижаків, – када анконда у хащах Амазонки нєжно обвиває кракаділа і начина його заглатувать так сладостно і так повільно, шо в голові зубастої рептілії не раз мількає думка: “Да шо жи ето за фігня! Я ж кракаділ, а не тушканчик!”. Ітак, Василь Михайлович, людина строгих правил і виховання, примінив проти молодого (й патаму не очінь опитного) ахотніка защіту Каро-Кан. Защіта Каро-Кан – ето такий надьожний, оббитий бляхою кантейнир, який приходицця вскривати автогєном. При тому нікада не відомо, шо там окажицця внутрі. Василь Михайлович пішов у крайнє скромний, унилий варіант, де чорним взагалі-то положено страдать за мир і дажи не мічтать про сладость пиримоги. Проте якимось чудом, када позиція підсохла, як глотка Сухова, Василь Михайлович направив мєлке бандугрупування в центр доски й бистрінько відгриз оторвану від колєктіва пєшку. Впрочім, всьо равно діло котилось у нічейний ендшпіль. Уся подальша работа мишцами і плотне удушеніє позиції суперника – ето був урок прийдешнім поколінням. Іванчук рішив сьоні виіграть – і ніхто б на білому світі не зміг йому помішати в цьому занятті.
Відзначим ше кілька любопитних ризультатів. Вальєхо Понс устроїв показатільну пробєжку трьома кругами шахматного ада: добився виіграної позиції проти кубинця Брузона, потім допригався до равєнства, і згодом здався за півхода до здобреного матом аперкота. Ігрок по фамілії Азаров, який цинічно просочився у достойне товариство, нарешті получив паразку – нічого лічного, но факт приятний сам по собі. Карякін білими фігурами не зміг упокорити гординю Веслі Со, шо якось не по-християнському. Один з героїв учорашнього ефіра, аргентінець Фільгаєр, в цьому турі попав під лошадь нашого юного Жеребуха. Нєістовий Широв зазнав пичального разгрома від Владіміра Поткіна, а Дмітрій Яковєнко почом зря прихлопнув індуса Харікрішну. У партії Лисого та Іванова – закономєрна (у філологічному та етно-психологічному смислі) нічия. На цьому все, до завтра, хай доля береже вас од непринятих гамбітів!

Доброго вечора, дорогі друззя, в сей неранній час д-р Падлюччо знову в ехвірі, шоб похапцем, але не без моралі, розказать вам про щедроти третього ігрового дня на шахматному Кубку світу.
Напомню, шо по ригламинту турніра нині відбувалось добивання впертих крохоборів, які не захотіли уступить дорогу своїм смишльонішим партньорам протягом двох попередніх турів. Ну, от бувають такі люди, шо з ними ніяк не можна по-харошому.
Кілька слів про саму процедуру сьонішньої бойні, котора буде ритуально повторяцця після каждго раунда.
Сначала гладіатори іграють дві бистрі партії, які тіки називаюцця бистрими, а насправді тривають по часу, а то й більше. Єслі риба – тада іше дві партії, уже в достаточно бодрому темпі. Якшо опять виходить якато фігня тіпа нічиї, тада іграють дві бліц-партії, і це вже досить ярке зрєліще для всіх, хто любе зирить подвіжні й зрєліщні змагання тіпа греблі. У тома разі, када і після цього випробування вистибюлярних апаратів зафіксіруваний равний щот, настає момєнт істини – Армагєддон. Так називаєцця рішающа ігра, в якій чорні получають чотири мінути на партію, а білі – п’ять. Подвох у тому, шо нічия – у пользу чорних. До такої феєрії діло доходе крайнє рідко, но сьоні небесні хлябі, для затравки, розверзлись над одною з досок. Случилось це у матчі нашого зимляка Юрія Дроздовського проти тертого руского калача Аліксандра Мотильова. По ходу шустрих партій суперники обінялись нокдаунами, а в бліц одкатали бойовиті нічейкі. Мотильов получив чорні фігури і, відповідно, луччі шанси на виживання. Тактіка ігри за чорних в Армагіддоні – проста, як кірпіч: в дибюті нада якомога лучче окопацця, упертись рогом і лупить по кнопці на часах у ритмі “Сепультури”. Но з Мотильвова получився жалюгідний спартанець – по-перше, чото він попхався в острий грюнфельдівський махач, а це намного хуже, ніж бігати перед биком у красних трюсєлях, кровавій мантії, з роздряпаним лицем і в алих рукавичках. Дроздовському, канєшно жи, нічого не оставалось, як рєзво прикрутить рога, копита, надути горб і страшно роздуть ноздрі. Мотильов надто пізно поняв, шо провокациї під час Армагєддона – розвага крайнє малоумна, тож рєзко затупив, і ше в начальній фазі партії потратив кучу врем’я. Оставивши собі приблизно десять сикунд ходів на сорок, він вроді попитався схаменутись, хотя переставлять фігури з такою скоростю не зміг би дажи Нео. Впрочім, када у Мотильова упав флаг, все його чорне воїнство валялось на окровавлінному асфальті й корчилось в предсмертних судорогах, а над ними літали ангєли з бензопилками й довершували судний день.
Варто зазначить, шо після першого кола змагань число рускіх притиндентів на тітул ізрядно скоротилось – аж десятеро хазяїв поля вилетіли восвоясі. У нас покінув ігрову площадку тіки Павєл Ельянов, поступившись земляку Ярославу Жеребуху, шо тіпа можна щитать локальною ізмєною, адже юний Жеребух ше тіки розігріває сковородку свого таланта, в той час як Павєл давно й духмяно жарить ситні стейки із луччих шахматістів світу.
Відзначим бистрінько ше кілька тірєсних ризультатів. Пропхався у наступний круг мєлкій та шустрий філіпінець Веслі Со, – і це не дуже хароша новозть, бо всім відомо, як він дєйствує на нєрви нашому зореносному Василю Михайловичу Іванчуку. Впрочім, у другому раунді пацанчика поджида наш колишній зимляк Сірожа Карякін, тож шансів на прокази в бамбукового паростка нима ніяких. Кітайський грандмастір Ні Хуа всьо жи наказав представника Росії Хайруліна за глупі шутки. Продовжує кормити жовту пресу французький інфант терібль Себастьян Феллер, якого заманали підозрами в іспользуванні високотехнологічних дивайсів під час ігри. Каждий камінтатор радісно підскакує на стулі, када Феллєр дєлає ход, який співпадає з намірами луччих шахматних програм. Цього разу Феллєр околпачив наївного молдаванського дєлєгата. Доволі ровно прорубали собі дорогу в ближнє будуще Вальєхо Понс і Гата Камскій.
Драма дня – конфуз, який случився з рускім ігроком Владіміром Малаховим проти менш навороченго аргєнтінца Фельгаєра.
У першій бистрій партії Малахов іграв ендшпіль без пєшкі та коня – на його місці любий воспітанний ігрок здався б сто пітнаццять раз. Но Владімір чото рішив провірить, як там діла із шахматним образованієм в Аргєнтині, й оказалось, шо ендшпільна техніка у Фельгаєра крива, хрома і косоглаза: нєрвний і виснажений собрат Марадони доігрався до того, шо поставив Малахову пат – тоість, подарив йому ніччю. Але уже в наступній партії повітря над столом згустилось, із тучі показалась “рука Бога”, катора трансцедентально залізла Малахову в башку, чото там покрутила в настройках мозга, – і рускій кудєснік оборони тупо зівнув фірзя.
Такі от страсті. На цьому позвольте попрощатись до наступних включень.

Доброго дня, дорогі поклонніки самого башковитого виду спорта на земому шарі!
Д-р Падлюччо вітає вас із крупнокаліберним і затяжним шахматним празником, який палахкотить у городі Ханти-Мансійську, збудованому в сиву давнину, на семи холмах, за тайними чиртіжами Суарона. У цьому місті кажда подворотня пахне нафтою і шахматами, а по ночам на вулиці виходять привиди страшних поразок; в Ханти-Мансійську дажи діти народжуюцця внаслідок цугцвангів, дорогі друззя.

(http://www.facebook.com/notes/михайло-бриних/кубок-світу-по-шахматам-раунд-1-ігра-2-онлайн-трансляция-д-ра-падлючча/153672068051741)

(початковий фрагмент трансляциї; повна версія - тіки на ФБ: http://www.facebook.com/notes/михайло-бриних/кубок-світу-по-шахматам-раунд-1-тур-1-онлайн-трансляция-д-ра-падлючча/153215478097400)  

Стівен Кінг нікада не був у Ханти-Мансійську. Інакше він би перемінив свою думку, шо подмишка світу – це город Детройт. Впрочім, мєжду Детройтом і Ханти-Мансійском єзть одна спільна риса: і там, і там мєсне населення возбуждьонно реагує на слово “грасмейстир”. У першому місті – патаму шо там нікада їх не бачили, у другому – патаму шо орди грасмейстирів їх уже заманали, і каждий школьнік у цьому суровому апендиксі землі якось занадто остро відчуває кубатуру земного шара.

Ладно, закриєм пасть ліриці, й перейдем до жорсткої шахматної канкрєтікі. Світове побоїще інтілєкта в Ханти-Мансійську стартує прямо щас. Спорцмєни мозга сойдуцця у двобоях, де не може бути мірного ісхода – тіки нокаут.

Позаяк учасників така немислима кучугура (128, хотя не всі доїхали), після каждого раунда рівно половину ігроков будуть розганяти по домам. Ця сістєма розигриша оспівана групою Ноль у композиції “Джаз” одним-єдиним безсмертним рядком: “Я проіграл – я підарас”. Тоість, при таких раскладах нада завжди держацця за штурвал, дажи када погода шепче шото про барну стойку. Учасники марафона, которий триватиме аж до 20 вересня, з самого начала чотко поділяюцця на дві катігорії. Перша, приїхавши на турнір, дажи не розпаковує чумадани, тому шо їхні шанси переночувать зайвих три дня в мєсному готелі дорівнюють космічному нулю. В їхніх ушах пєсня групи Ноль не умолкає ні на мить. Це – аутсадйери, каторим ледве хватило дєнєг на білєт. Нашо вони взагалі припхалися на празнік мислі – це навіть для прожжонних дервішів загадка. Їхня роль полягає тіки в тому, шоб одгребти експрес-триндюлєй від рейтинг-фаворітов турніра. З іншого боку, безславність і покора цих одгрєбцов чарує дивним цвітом. Хто не поняв, я поясню у чому полягає обрічонность. У первому турі самий сильний всігда іграє з самим слабим, номер два по крєпості – із прєдпослєднім, і так далі.

Так, наприклад, могучому грасмейстиру Іванчуку перепав південно-африканський мастір спорта Хенрі Роберт Стіл (цей мордатий юноша гордо посідає прєдпослєднє місце в списку учасників забєга).

Але вернемся до нашої класіфікациї учасників. Друга катігорія – це ті, шо мутять воду, тоість – середняки. У їхньому шалаші все дуже темно, патаму шо імінно такого кольору більшість упомянутих конячок. Хто-то із них, буває, підліта так високо, шо можна поламати шию в намаганні відстежить траєкторію польота, а хто-то – тихо-мирно пускає пузирі в гущі турніра, буденно й незамітно, як сухарик у хлібниці.

І єзть, канєшно, парні третього сорта, яким іше Христос пообіцяв буть першими у Царстві Небесному, філіалом якого на землі єзть пространство шахмат і доміно.

Сьоні в хладножильному городі Ханти-Мансійську стартував Кубок міра по шахматам за участю корифєя ігри Василя Іванчука і ше 127 притиндентів на тітул. Доктор Падлюччо собираєцця щоденно проводити онлайн-рипортажі з цесього мегафайта на ФБ ( http://www.facebook.com/brynykh).
Сьоні состоялась торжествінна циримонія відкриття. Тєкст онлайн-трансляциї д-ра Падлючча та спеціальних гостей ефіру  можна дибануть тут.